Вода для собаки й кота - як часто міняти воду в собачій і котячій мисці?

Вода - один із найважливіших елементів, потрібних для життя, і наші тварини, як і ми, не люблять залишатися без доступу до чистої та свіжої води. Те, скільки її нам потрібно в стабільних умовах, описує добова потреба у воді, виражена в мілілітрах на кілограм маси тіла. Для дорослої людини вагою 60 кг це прибл. 2-2,5 літра води на добу [1].

Нижче пояснюємо, скільки води потрібно собаці й коту, звідки вони її беруть, як її давати і як доглядати миску, щоб вода була справді безпечною.

Скільки води потрібно собаці й коту

Для дорослої спокійної собаки добова потреба становить 50-60 мл води на кілограм маси тіла, а для кота схоже, прибл. 50 мл на кілограм [2]. Проте це середні значення для дорослих тварин, за оптимальної температури й мінімального навантаження [3-5].

Такий загальний параметр неточний, але допомагає:

• зрозуміти, що тваринам просто потрібна вода,
• оцінити діапазон, скільки цієї води їм потрібно,
• пояснити, що вода - це не лише те, що в мисці, а й те, що тварина їсть.

Легше сказати власнику, що його коту потрібна приблизно склянка води на день, ніж одразу пояснювати, звідки береться ця вода і що коти мають особливі пристосування для її збереження [6].

Звідки собака й кіт беруть воду і від чого залежить спрага

Те, скільки води споживає тварина, залежить від фізіологічних чинників, що регулюють спрагу. На них впливають клітинний гомеостаз і добовий цикл, який постійно коливається між легким зневодненням і гіпергідратацією [2,7].

Потребу можна розраховувати в мл на кг маси тіла, у мл на кг спожитої сухої речовини або в мл на спожиті ккал. У кожному з цих методів вода - це сума трьох джерел [2,8]:

• вологи, що міститься в їжі,
• вільної води, тобто тієї, що з миски,
• метаболічної води, яка утворюється в біохімічних реакціях організму.

Тож «склянка води для кота» - поняття складніше, а вода - лише один з елементів збалансованого раціону [8,9].

Зміни в питті води - на що звертати увагу

Миска з водою дає змогу постійно спостерігати, що відбувається з улюбленцем. Посилене пиття (полідипсія) або знижене (адипсія) може бути тимчасовим і цілком природним станом [3,10,11]. Собака після кількагодинної прогулянки випиває всю миску за кілька хвилин, а після зміни корму на сухіший поповнює нестачу водою з миски [2].

З іншого боку, наляканий кіт зазвичай уникає пиття, а після переходу на корм із вищим вмістом води тварина п'є з миски менше. Частою причиною змін буває також нудьга або поведінкові проблеми: тварина грається водою, що виглядає як раптове посилення пиття, або перестає пити, бо погано переносить розлуку з власником [12,13].

Як давати воду собаці: миска, місце й постійний доступ

Думок щодо способу давання води майже стільки ж, скільки власників. У собак усе досить просто: звичайна миска - найоптимальніший вибір [5,8]. Важливо підібрати розмір миски до собаки (цуценя, яке падає в миску вчетверо більшу за себе, - це не дуже приємно) та місце, де вона стоїть.

У більшості домівок миска з водою стоїть поруч із мискою з кормом. Чи це найкраще рішення? І так, і ні. Найкраще спостерігати за поведінкою тварини, а в складніших випадках проконсультуватися із зоопсихологом або лікарем ветеринарної медицини [13].

Чи повинна собака мати воду весь час?

Постійний доступ до води (ad libitum) - не завжди добра ідея [2,19]. Дуже активна собака, яка після години бігання випиває всю миску за раз, найімовірніше одразу її зригне. Краще приблизно пів години давати їй воду порціями [20]. Так само із собакою, яка обожнює гратися водою: постійний доступ лише посилить це. Якщо собака дивно поводиться біля миски, варто пошукати причину з допомогою фахівця [20].

На якій висоті поставити миску?

Загалом краще, коли миска стоїть трохи вище за підлогу [2,9,20], настільки, щоб тварині не доводилося витягувати шию. Це має значення особливо для великих порід собак [6]. Якщо бачимо, що поза під час їжі чи пиття незручна або болюча, її треба змінити. При деяких захворюваннях, наприклад ахалазії стравоходу, собака має їсти з передніми лапами значно вище за задні, щоб обмежити зригування.

Миска чи фонтанчик для кота

Тут немає однозначної відповіді [2,6,21]. В інтернеті багато думок, але бракує досліджень на великій репрезентативній групі тварин. Коти мають специфічні вподобання, і часто однієї миски замало, тому варто звернути увагу на кількість і розташування джерел води.

У дослідженні вподобань 549 котів [6]:

• понад 80% котів пили переважно з миски, менше ніж 20% - із фонтанчика,
• коти, які мали доступ до обох джерел, у 60% випадків обирали миску,
• коти явно віддавали перевагу мискам діаметром менше 15 см, а матеріал миски для них значення не мав,
• рекомендували щонайменше 2 миски на одного кота [6,20].

Яка вода і як часто її міняти

Незалежно від виду миски та виду тварини ключові - чистота та якість води, а також те, як часто ми її міняємо [6]. Якщо воду може пити власник, її може отримувати й улюбленець. Зазвичай саме вподобання власника визначають, чи п'є тварина бутильовану воду, чи з-під крана [5,6,10]. Найважливіше, щоб вода була доступною і свіжою, тобто мінялася щонайменше раз на день.

Буває, що улюбленець попри гарну миску, повну свіжої води, віддає перевагу калюжі чи акваріуму [6,11,20]. Це цінне спостереження, бо воно показує, що ми не до кінця зрозуміли, чого тварина потребує.

Чому миску треба мити

Щоденна заміна води очевидна, а от догляд за самою мискою - вже ні [22]. Заміна води мало що дає, якщо миску мили тиждень тому. Бактерії розвиваються в самій воді: те, що тварина має в пащі, на морді, а іноді й на лапах, залишається в мисці. Багато мікроорганізмів утворюють біоплівку, яка міцно прилягає до поверхні й важко видаляється. Самого промивання миски чи фонтанчика проточною водою замало [23].

Так само як ми не любимо пити з брудної чашки, частина тварин:

• не питиме з брудного посуду, навіть якщо в нього налили свіжу воду,
• може через нього наразитися на інфекцію.

Це особливо помітно, коли кілька тварин користуються спільними мисками. Одна хвора тварина може залишити у воді інфекційний чинник, а інші можуть ним заразитися [22,24,25]. Тому до миски для води ставмося як до звичайної чашки і миймо її якомога частіше.

Чим загрожує доливання води й немита миска

Доливати воду в миску - не завжди добре рішення [26]. Залишок води на дні разом із крихтами корму - добре середовище для росту мікроорганізмів. Те, що тварина має на язиці, яснах, зубах і в складках шкіри, у немитій мисці, особливо в теплий день, зазвичай далі розмножується або утворює резервуар [27-29].

За рани чи порізу в ділянці пащі така вода може бути джерелом інфекції, наприклад бактеріями роду Staphylococcus, Streptococcus, а в небезпечніших випадках Pseudomonas. Якщо тварин кілька, флора однієї може бути небезпечною для іншої і спричиняти гнійні ураження в ділянці пащі, діарею або переносити паразитів [26,28-31].

Що впливає на те, скільки п'є тварина

• чинники, пов'язані з твариною: вік, стать, стан здоров'я,
• її вподобання: вид посуду, його розташування, пиття на самоті чи при комусь,
• середовище: температура, вологість повітря, вид їжі,
• сама вода: її чистота та якість.

Баланс цих елементів значною мірою залежить від уважного спостереження власника, а в складних випадках - від співпраці із зоопсихологом і лікарем ветеринарної медицини.

Автор: лікар ветеринарної медицини Dominik Łagowski, Sub-Department of Veterinary Microbiology, Faculty of Veterinary Medicine

Бібліографія

1. Maughan RJ. Introduction to the European Hydration Institute’s Expert Conference on Human Hydration, Health, and Performance. Nutr. Rev. United States; 2015. p. 55-6.
2. Nutrient Requirements of Dogs and Cats [Internet]. Washington, D.C.: National Academies Press; 2006. Available from: http://www.nap.edu/catalog/10668
3. Finco DR, Adams DD, Crowell WA, Stattelman AJ, Brown SA, Barsanti JA. Food and water intake and urine composition in cats: influence of continuous versus periodic feeding. Am J Vet Res. United States; 1986;47:1638-42.
4. Perrier ET, Johnson EC, McKenzie AL, Ellis LA, Armstrong LE. Urine colour change as an indicator of change in daily water intake: a quantitative analysis. Eur J Nutr [Internet]. 2016;55:1943-9. Available from: https://doi.org/10.1007/s00394-015-1010-2
5. Zentek J. Nutritional Guidelines For Complete and Complementary Pet Food for Cats and Dogs. FEDIAF; 2019.
6. Fritz J, Handl S. THE WATER REQUIREMENTS AND DRINKING HABITS OF CATS. Vet Focus. 2018;28.
7. Armstrong LE. Hydration Biomarkers During Daily Life: Recent Advances and Future Potential. Nutr Today [Internet]. 2012;47. Available from: https://journals.lww.com/nutritiontodayonline/Fulltext/2012/07001/Hydration_Biomarkers_During_Daily_Life__Recent.2.aspx
8. Zanghi BM, Gerheart L, Gardner CL. Effects of a nutrient-enriched water on water intake and indices of hydration in healthy domestic cats fed a dry kibble diet. Am J Vet Res. United States; 2018;79:733-44.
9. Zanghi BM, Gardner CL. Total Water Intake and Urine Measures of Hydration in Adult Dogs Drinking Tap Water or a Nutrient-Enriched Water. Front Vet Sci [Internet]. 2018;5:317. Available from: https://www.frontiersin.org/article/10.3389/fvets.2018.00317
10. Ramsay DJ, Thrasher TN. Regulation of fluid intake in dogs following water deprivation. Brain Res Bull. United States; 1991;27:495-9.
11. ANDERSON RS. Water balance in the dog and cat. J Small Anim Pract [Internet]. 1982;23:588-98. Available from: https://doi.org/10.1111/j.1748-5827.1982.tb02519.x
12. Fatjó J, Ruiz-de-la-Torre JL, Manteca X. The epidemiology of behavioural problems in dogs and cats: A survey of veterinary practitioners. Anim Welf. 2006;15.
13. Camps T, Amat M, Manteca X. A Review of Medical Conditions and Behavioral Problems in Dogs and Cats. Anim an open access J from MDPI. 2019;9.
14. Dru Forrester S, Roudebush P. Evidence-based management of feline lower urinary tract disease. Vet Clin North Am Small Anim Pract. United States; 2007;37:533-58.
15. Boland LA, Barrs VR. Peculiarities of feline hyperadrenocorticism: Update on diagnosis and treatment. J Feline Med Surg. England; 2017;19:933-47.
16. Kooistra HS, Galac S. Recent advances in the diagnosis of Cushing’s syndrome in dogs. Vet Clin North Am Small Anim Pract. United States; 2010;40:259-67.
17. Marks SL, Kook PH, Papich MG, Tolbert MK, Willard MD. ACVIM consensus statement: Support for rational administration of gastrointestinal protectants to dogs and cats. J Vet Intern Med [Internet]. John Wiley & Sons, Ltd; 2018;32:1823-40. Available from: https://doi.org/10.1111/jvim.15337
18. Court MH. Feline Drug Metabolism and Disposition: Pharmacokinetic Evidence for Species Differences and Molecular Mechanisms. Vet Clin North Am Small Anim Pract [Internet]. 2013;43:1039-54. Available from: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0195561613001162
19. Garcia SN, Osburn BI, Cullor JS. A one health perspective on dairy production and dairy food safety. One Heal (Amsterdam, Netherlands). 2019;7:100086.
20. Landsberg GM, Hunthausen WL, Ackerman LJ, Landsberg GM. Behavior problems of the dog and cat. 2013.
21. Grant DC. Effect of water source on intake and urine concentration in healthy cats. J Feline Med Surg. England; 2010;12:431-4.
22. Cabral JPS. Water Microbiology. Bacterial Pathogens and Water. Int. J. Environ. Res. Public Heal. 2010.
23. Nogueira Brilhante RS, Correia EEM, De Melo Guedes GM, Pereira VS, De Oliveira JS, Bandeira SP, et al. Quantitative and structural analyses of the in vitro and ex vivo biofilm-forming ability of dermatophytes. J Med Microbiol. England; 2017;66:1045-52.
24. Moriello K. Mechanical washing of pet food bowls is effective for Microsporum canis decontamination. Vet Dermatol. 2019;30.
25. Ghasemzadeh I, Namazi SS. Review of bacterial and viral zoonotic infections transmitted by dogs. J Med Life. 2015;8:1-5
26. O’Brien E, Xagoraraki I. A water-focused one-health approach for early detection and prevention of viral outbreaks. One Heal [Internet]. 2019;7:100094. Available from: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2352771418300569
27. Lin M-H, Ke W-J, Liu C-C, Yang M-W. Modulation of Staphylococcus aureus spreading by water. Sci Rep [Internet]. 2016;6:25233. Available from: https://doi.org/10.1038/srep25233
28. S. Alidadi OA. Water as a Potential Transmission Route of Infection with Tapeworms. J Air Water borne Dis [Internet]. 2015;04. Available from: http://www.omicsgroup.org/journals/water-as-a-potential-transmission-route-of-infection-with-tapeworms-2167-7719-1000e135.php?aid=70363
29. COLEMAN BL, SALVADORI MI, McGEER AJ, SIBLEY KA, NEUMANN NF, BONDY SJ, et al. The role of drinking water in the transmission of antimicrobial-resistant E. coli. Epidemiol Infect [Internet]. 2012;140:633-42. Available from: https://www.cambridge.org/core/product/identifier/S0950268811001038/type/journal_article
30. Olsen SJ, Miller G, Breuer T, Kennedy M, Higgins C, Walford J, et al. A waterborne outbreak of Escherichia coli O157:H7 infections and hemolytic uremic syndrome: implications for rural water systems. Emerg Infect Dis. 2002;8:370-5.
31. Muscarella LF. Contribution of Tap Water and Environmental Surfaces to Nosocomial Transmission of Antibiotic-Resistant Pseudomonas aeruginosa. Infect Control Hosp Epidemiol [Internet]. 2004;25:342-5. Available from: https://www.cambridge.org/core/product/identifier/S0195941700083855/type/journal_article